Вчитель-рокер викладає літературу під гітару

Студентство і любов до музики

Сергій Євдокимов майстерно грає на гітарі, хоча є самоуком. Він закінчив музичну школу по класу баяна, а на гітарі лише брав декілька приватних уроків. За інструмент узявся більш серйозно у студентські роки, коли здобував філологічну освіту в ХНУ імені В. Н. Каразіна.

– Я люблю літературу, а музика – як доповнення, – вважає вчитель. – Подобається працювати з текстом, вчити жити за допомогою книжок, щоб діти не робили тих помилок, які роблять герої. Розумний вчиться на своїх помилках, а мудрий – на помилках інших.

У студентські роки Сергій грав у групі, де був лідером. Разом зі своїм колективом робив благодійні концерти у Святогірську для інтернату дітей з затримкою психічного розвитку. Сергій навчався добре, але був бунтарем, вчителі не дуже любили його. Він завжди казав правду і ніколи не підлаштовувався під ситуацію, не йшов за течією.

Ще в 90-х наш герой з другом записали на магнітофон «Весна» кілька власних пісень. Дали послухати одногрупнику, що працював на радіо. Той сказав, що пісні Сергія були, «як грім серед ясного неба».

– Україна тоді тільки стала незалежною, був злам естради. На старому поставили хрест, а нового не було, тим паче українськомовної пісні, – згадує Сергій.

Після цього хлопця запросили на студію звукозапису. Він збирався грати разом з одним флейтистом, але той не прийшов. І після того так і не вдалося Сергію записати пісні на студії. По закінченню університету група розпалася, і доля розкидала учасників гурту кого куди.

Щирі пісні про болюче

У своєму доробку автор-виконавець має близько сорока пісень російською і переважно – українською мовами. Виступає у Великобурлуцькому районному Будинку культури, місцевій школі, на фестивалях і конкурсах. Співає сам та інколи в дуетах, тріо.

Деякі твори чоловіка виконує молодий місцевий гурт «5 хвилин до мрії», де грає син Сергія. Також пісні співає його випускниця, призерка харківських і всеукраїнських конкурсів Яна Іванова.

– Я даю можливість іншим виконавцям, якщо, наприклад, пісня ближче з точки зору жіночності, молодого покоління, – каже Сергій Євдокимов.

За стилем його пісні тяжіють до року.

– Рок – це не тільки стиль музики, а ще і певний зміст. Там має бути протест, піднято, озвучено проблему, яку треба розв'язувати, – пояснює музикант.

Тематика пісень різнопланова, але не досить розгалужена. Є багато пісень про кохання, на релігійну тематику, філософського штибу (про сутність людського життя, призначення людини у цьому світі), пісні на історичні теми (про князя Святослава, роздробленість Київської Русі, повстанців УПА тощо).

– Я захоплююся історією. Багато читав, є друзі з істфаку, підтримую з ними зв'язок, і на розкопки їздив. Тож, у романтичному плані пишу про історичні події, – розповів Сергій.

На фестивалі української пісні «Живі криниці», що проходив у березні цього року в с. Катеринівка Великобурлуцького району, музикант посів друге місце у номінації «Українська народна пісня». Пісня «Дивний край дідів» написана була ще в студентські роки. Саме в ній звучить ставлення Сергія до України, до її природи, звичаїв, народу. Має він одну пісню про зону АТО, Донецьк, окупований Крим. Одну пісню написав на слова Тараса Шевченка, коли у свій час захоплювався цією постаттю. У пісні йдеться про свободу, волелюбність.

Сергій каже, що зараз бурхливого творчого сплеску немає, бо сільське життя таке буденне і має багато клопотів.

– Я дотримуюсь такого принципу: якщо можеш не писати – не пиши. Якщо потреби немає, я не примушую себе, інколи просто приходить натхнення. Основа з'являється швидко. В основному – спочатку музика, а потім вірші, – розповідає Сергій.

Чоловік часто приїздить до Харкова, щоб розвіятися і збудити емоції. Тут він відвідує театр, різні концерти.

Театр – ще одне хобі Сергія. Він постійно грає у спектаклях місцевого БК. Бере участь і в модерних, і класичних постановках. Одна з відомих ролей Сергія – Голохвастов з п'єси «За двома зайцями».

Працює як ентузіаст. Сергій вважає, що рівень культури піднімати треба, бо від цього багато що залежить.

– Я, не побоюсь цього слова, вкладаю у процес культурного розвитку свою частинку. Залучаю молодь. Дітям цікаво бачити свого суворого вчителя іншим – кумедним, музикальним, – ділиться Сергій.

Уроки літератури з піснями

Авторські пісні чоловік використовує і у своїй роботі. Він співає під час уроків. – Одна річ, коли вчитель візьме та прочитає з книжки, інша – коли принесе програвач і поставить пісню. Але зовсім по-іншому сприймається, коли вчитель наживо співає під гітару, – переконаний Сергій.

На таких уроках у дітей палають очі, інколи вони потім теж співають удвох-втрьох програмні вірші. Сергій каже, що так працювати і йому приємно, а дітям взагалі запам'ятовується назавжди.

«Ви єдиний вчитель, який нам співав на уроці, окрім вчителя музики», – зазвичай кажуть учні на випускному вечорі.

Як класний керівник Сергій Вікторович займається зі школярами, робить сценічні постановки, допомагає організовувати різні заходи. Одного разу на вечір випускників учитель подарував своїм учням власну пісню. До виступу зробив слайдову презентацію. «В останню ніч, як паршивий студент, приготував», – зізнається жартома Сергій.

– Коли виходимо із учнями на природу на «День здоров'я», варимо кашу, я беру свою гітару. Так за сім років учні дорослішають під мої пісні. І от поки вони закінчують школу, з 10–15 хлопців 2–3 точно опанували цей інструмент завдяки мені, – ділиться Сергій.

Мрії про студійний запис

Зараз є багато шоу на телебаченні, на сцену яких прагнуть потрапити люди з народу. Сергій Євдокимов думав над цим, але каже, що сільське життя має свої нюанси, та відірватися важко.

– У селі влітку день рік годує, – вважає Сергій. – Десь, можливо, я пожертвував своєю творчістю.

Сергій не пише, як то кажуть, пісню заради пісні. Творить для себе, для компанії, тому особливо і не популяризує їх. Та все ж планує записати кілька пісень. Друзі завжди казали йому: «Давай, іди далі!»

– З точки зору віку свого думаю, що багато людей не чули моєї творчості та, можливо б, оцінили. Але все це впирається в копійку, – ділиться Сергій. – Особливо не переймався цим. А зараз думаю… Хоч у соцмережах інколи крадуть пісні, виклав кілька відео, де виконую авторське. Думаю, хай послухають. Головне, щоб люди почули, бо я писав не для того, щоб лежало в шухляді.

Сергій спілкувався зі спонсорами, хтось навіть обіцяв посприяти, але досі обіцянка залишається обіцянкою. Щоб записати на нормальній студії пісню, треба близько 200 доларів, а ще плюс 200 доларів для того, щоб розкрутити пісню.

Талант можна виховати

Син Сергія Богдан успадкував від батька здібності до музики та віршів. Чоловік розповідає, що дещо недореалізував у свій час, а тепер вклав це у свою дитину.

– Я вклав у сина любов до рок-музики, до України. Навчав його грі на гітарі з 3 класу, – ділиться Сергій.

Нещодавно Богдан закінчив 9 клас, і його було запрошено в Харків вчитися в інтернаті для обдарованих дітей. Хлопець хвилюється через те, що стане приділяти музиці менше уваги. Батько вважає, що робити музику професією не слід, бо на ній заробити неможливо, якщо не маєш зв'язків і грошей. Він каже, що музика – це віддушина.

Сергій каже, що якщо відповідально, відверто, віддано щось робити і прагнути досягти результатів, то це буде. А талант треба вирощувати: помістити в плідний ґрунт, поливати потом, працею, бажанням щось створити, прагненням.

– Одні розвивають талант, інші гублять або не звертають увагу, чи не можуть помітити батьки. Але талант є у всіх, – впевнений наш герой. – Не міг же Бог послати на цю планету бездарних людей.


Таїсія Єрохіна, позаштатний кореспондент газети "Слобідський край"


При використанні матеріалів публікації посилання на сайт "Слобідський край" є обов`язковим: http://www.slk.kh.ua/